Теперь уже не важно,сейчас улица Беркоса Миха́йло Андрі́йович Бе́ркос (1861, Одеса — 1919, Харків) — український художник грецького походження У другій половині 1890-х років переїхав до Харкова[3]. Жив у передмісті Мала Данилівка із вдовою генерала Марією Рейніке[4]. Там він писав етюди, з яких збереглися «Парники» (1895) і «Пейзаж з церквою» (1897)[3]. З 1904 року викладав у харківській школі малювання[1]. З ініціативи Беркоса в 1912 році було відкрито Харківське художнє училище, де до 1917 року він був одним з провідних викладачів[4]. Багато зусиль доклав Беркос до збагачення колекції першого в Україні художньо-промислового музею[4]. На початку 1900-х працював у Харківському літературно-художньому гуртку[4]. Як голова Товариства харківських художників з 1906 року проводив велику роботу з популяризації українського живопису[3]. У 1907 році брав участь в оформленні інтер'єрів будинку Полтавського земства у стилі українського модерну[3]. У 1900 році експонувався на Всесвітній виставці в Парижі[1]. У 1906 і 1908 роках в Харкові відбулися персональні виставки Беркоса, а в 1911-му в Києвіі пройшла виставка творів харківських художників Сергія Васильківського і Михайла Беркоса[4]. Помер від епідемічного висипного тифу 20 грудня 1919 року в Харкові[3][4].